Венецианское биеннале 2006 года.
Венеціанське бієннале, досвід спостерігача.
Український комп’ютер не знає слова бієннале, цього явища не помічають в державі Україна, але хвала Богові, існує професійне братство, яке вже давно чудово орієнтується в міжнародних зв’язках нашої професії. Тому приємно засвідчити присутність нашої “прослойки” на цьому світовому святі архітектури. Не можу назвати це рядовим явищем, тіпа – “виставка”, або конгрес. В Венеції все набуває урочистої та ігрової, маскарадної, кольорової характеристики.
Венеція, місто – острів та стан души. З ХІV століття існувало управління громадської санітарії, колодязь ІХ століття у дворі нашого будинку, п’ять століть не мінялась Конституція, в двох світових війнах загинуло 200 чоловік – потонули через вимкнене світло.
Венеція – Америка Ренесансу. Тут розквітали іммігранти (н.п. – Отелло, Яго), місто – космополіт, але яскраво італійське. Тепер тут можна почути і українську говірку, не туристичного штибу. Наші жінки тут працюють в сервісі, в Італії наших понад мільйон. В вікенд відчутно нашу присутність на Апеннінах, коли в наших вихідний.
Коротко про місто: зсунутий в воду транспорт (приклад того як змінив образ міст транспорт). Місто без новобудов мікрорайонів, без відчутного впливу промисловості, порт і вокзал на периферії. Абсолютна тиша в готелі в ночі – чути комара в номері, сплеск води в каналі, пішохідний рай, при абсолютній дізорієнтованості в лабіринті вулиць 1,5 м завширшки. Чудовий наочний приклад та учбовий прилад з історії мистецтв. Шкодую, що не був тут студентом (спасібо партії за ето).
Обшарпані палаццо – самі витвори живопису, кольору та графіки силуету, вікон та дверей, порталів, карнизів та колон, подвоєних водою. Велика школа кольористів, названа Венеціанською постає в реальному вигляді, чудово представлені тут і Джорджоне і Тіціан, Тінторетто і Тьеполо, Карпаччо і Белліні, архітектурні пейзажі Веронезе.
В Венеції все не так як на материку, площа не Пьяцца а кампо (Пьяцца тільки Сан Марко), вулиця не віа а кальє. На Арсеналі меж павільйонів Бієннале помічаємо зубчаті стіни з рибячим хвостом. Фьораванті ж втік з Венеції після невдалої спроби виправити кампанілу Сан Анджело в 1445 році. Мусів побудувати Кремля.
Йдемо на бієнналє. Вражає наявність великого парку при такому дефіциті твердої землі в місті. Кілька павільйонів пов’язаних парковими алеями на вигляд наших ВДНГ. Публіка зі всього світу, ми не поодинокі прибульці на цьому святі життя.
Національні павільйони: Іспанія презентує індивідуальність авторів, які розповідають про свої проекти через вертикальні дисплеї. Голландія підтверджує свій образ ясністю та чистотою думки. Італія концентрує всі проблеми сучасних міст. Тема Бієннале – Міста, проблеми урбаністики.
Проблемні фокуси бієннале на Арсеналі, в великому “мистецькому арсеналі” зібрано багато аналітики. Щільність забудови та населення міст, їх площа, аудіовізуальні фрагменти життя міст на підлозі та стінах залу, кількісні та якісні характеристики найбільших міст планети. Марно шукати тут Київ та Москву, немає в нас вже інституцій, здатних надати таку аналітичну картину (реформи поглинули всі наші ЗНДІЕПи та ЦНИИЄПи містобудування та архітектури, потрібні тільки політологи та соціологи і то під час електоральних перегонів).
Приймак В. 2006 г.