Arch-Design Bureau » Статті

We the people…
Автор: Володимир Приймак

Директор ПП "ТАМ Арх-Дизайн Бюро"



We the people… Декларація незалежності від АІА - американський досвід згоди архітекторів.

Наша участь в конвенції Американського інституту архітектури (Convention of the American institute of architecture – AIA, Boston, MA, 2008).

Трапилося мені цього травня побувати у Штатах з відвіданням конвенції АІА. Повинен визнати – таки, вражає Америка! І не тільки масштабом будинків та доріг.

Нашому брату кидається в очі глибока інститутуалізація професії архітектора. Вдумайтесь: не “творча спілка” і не “палата”, а інститут архітектури. Не з’їзд з доповідями, звітами, виборами і фуршетом, а конвенція – по-російськи “согласие”, що, на мою думку, більш загальне чім наша “згода”. Люди збираються разом досягнути згоди в тому як працювати далі: скільки брати за проекти, скільки треба зараз архітекторів на ринку для уникнення кризи, скільки треба навчати студентів, яка програма їх освіти, які нові нормативи треба запровадити и т.ін. Тобто – вирішуються насправді дуже важливі для професіоналів проблеми. А на завершення – будь ласка, «party» - вечірка і додому.

Convention group photo

Тут треба визнати, так визначено у них у всьому, всі професії чітко визначені, визнані суспільством і забезпечують пристінний рівень життя. Вражає рівень суспільного визнання гуманітарних професій, так на приклад помпезний будинок Архіву США між Пенсільванія і Констіт’юшн авеню в Вашингтоні, це поряд з Капітолієм – “центрєє не бивает!” Тут доречно буде пригадати наш убогий будиночок на Солом’янці, що називається центральним державним архівом України! Ще й забрали у нього резерв території для розвитку, і площу де був басейн кондиціонерів, під майбутню комерційну житлову забудову...

Але, повернемось за океан, до наших архітекторів. Конвенція відбувається щороку, але завжди в різних куточках країни. Минулого року десь, майже на мексиканському кордоні, зараз в Бостоні, наступного в Сан-Франциско. Таким чином, всій архітектурні спільноті нагадують про регіональні відмінності своєї величезної країни, про цілісність професії. Ну, а запрошенням міжнародних архітекторів – про глобальність їх впливу на нас.

Останнє, скоріше бажане, чім дійсне. Ми звичайно, перебуваємо у власному соку, нема коли відірватися від поточних справ, строків виконання проектів і їх погодження. Бігаємо, мов по кругу.

Так і зараз, перед поїздкою не було часу обновити свою інформацію про архітектуру США, але в період «залізної завіси» було прочитано немало, дещо відразу спливло з глибин склерозу. Пригадалися прочитані в 70-80 роки фоліанти наших архітектурних монографій по американській архітектурі московських метрів: А.Іконнікова, В.Глазичева, В.Хайта.

Дещо до болю знайоме постійно витає вас на американських вулицях: аеропорти Ееро Сааринена в Нью-Йорку та Вашингтоні, житлові будинки Франка Ллойда Райта в Чикаго, його-же музей Гугенхейма на Парк-Авеню в Нью Йорке, хмарочоси Мииса в Манхеттені, неокласика Филипа Джонсона, і далі до наших сучасників, самих модних архітектурних імен світу.

Все, що засвоєно нами ще в студентські роки з книжок – стоїть і до нині, дочекалося нашого визволення і продовжує бути орієнтирами в світовій архітектурі.

Але, на мій погляд, найбільше вражає київського архітектора, містобудівника – розвиток інфраструктури. Бездоганно функціонує міська система, раціонально організований транспорт, при наявності власного авто, звичайно.

Взагалі, вражає системність у всьому. Те, що у нас зветься здоровим глуздом, насправді може бути і є основою організації життя. Припустимо, новій державі потрібно було створити нову столицю. Урядом було прийнято рішення виділити окрему територію поза юрисдикцією жодного штату. Так виник Дістрікт Колумбія і місто Вашингтон. На століття молодший за Санкт-Пітербург, так-само отримавши регулярне класичне планування і залишився на висоті Капітолія по «блакитній лінії».

Тут напрошується аналогія, чому б і нам не знайти місце для нової столиці? Київ давно задихається від столичних функцій, їх нема де розмістити в структурі звичайного історичного міста, яке ще недавно було столицею кишенькової декоративної «союзної республіки» і «губернським городом». Вирішаться відразу і проблеми міста і політичного протистояння в його центрі. Хто-ж буде демонструвати в чиновницькому тихому містечку? В усякому разі, це не призведе до суцільного колапсу 5-мільйонного міста, а буде лише інформаційним приводом для медіа.

Якби спеціально, для європейців, наша мандрівка розпочалась з Нової Англії, Бостон, штат Массачусетс. Урбанізація тут не спотворила образ гармонійного європейського міста, невисока забудова, чудово збережені пам’ятки архітектури, зелені партери площ і простір заливу. За річкою є свій Кембридж, там, звичайно - Гарвард, найпрестижніший університет з так званої «ліги плюща» - стародавніх учбових закладів уповитих плющем, число яких не перевищує десятка.

Але і тут вражає інфраструктура, швидкісні магістралі, тунелі під центром, під річками Чарльз Рівер, Бостон Харбор з виїздами на поверхню через круті рампи без жодних корків.

Музей сучасного мистецтва в Бостоні.

Власне тут, в Конвеншн Центрі і відбувалась Конвенція АІА під лозунгом - цитатою з Декларації незалежності: «We the people» - Ми народ. Ідея громадянської самоорганізації в архітектурній сфері, відповідальності і свободи вибору для всіх, замовників, архітекторів і споживачів архітектури.

Тут можна було б поглибитись в проблематику, але цікавих відсилаю до сайту АІА(….).

Далі – переліт до Вашингтону. Про Ееро Сааринена я вже згадував, він зустрічає прибульців в аеропорту ім. Далласа вже майже 50 років. Чудово функціонує і до нині, чого, наприклад, не можна сказати про його трохи молодшого собрата – Бориспільський аеровокзал, спотворений недавніми «реконструкціями з розширенням».

Як в пристойній столиці, в Вашингтоні безліч цікавого для архітекторів. Основна планувальна вісь Північний Схід – Південний Захід позначена домінантою Капітолія і Монументом Вашингтону з величезним лінійним партером зеленого газону між ними. На цю вісь нанизані по краям Смітсонівські музеї, Національна галерея і меморіали великим президентам: Джеферсону, Лінкольну, Рузвельту. Всі музеї дуже цікаві, пізнавальні і просвітницькі центри, при цьому майже всі безплатні. З останніх новобудов найбільш цікавий, як на мене, національний музей американських індіанців.

National museum of the American Indian

Збудований в 2004 році, за проектом Дугласа Кардинала з партнерами (Douglas Cardinal & team of GBQC), органічно відтворює образ великого американського каньйону, виточеному вітрами та ерозією криволінійну поверхню в жовтогарячих кольорах природного каменю на фасадах. Тут гармонійно синтезовані образ і функція, композиційна виразність і містобудівельна посадка, екстер’єр і інтер’єр.



« інші статті