Arch-Design Bureau » Статті

Венеціанське бієннале 2006. Досвід спостерігача
Автор: Володимир Приймак

Український комп'ютер не знає слова бієннале, цього явища не помічають в державі Україна, але хвала Богові, існує професійне братство, яке вже давно чудово орієнтується в міжнародних зв'язках нашої професії. Тому приємно засвідчити присутність нашої “прослойки” на цьому світовому святі архітектури. Не можу назвати це рядовим явищем, тіпа – “виставка”, або конгрес. В Венеції все набуває урочистої та ігрової, маскарадної, кольорової характеристики.

Венеція, місто – острів та стан души. З ХІV століття існувало управління громадської санітарії, колодязь для збору та очистки дощової води ІХ століття у дворі нашого будинку, п'ять століть не мінялась Конституція, в двох світових війнах загинуло 200 чоловік – потонули через вимкнене світло.

Венеція – Америка Ренесансу. Тут розквітали іммігранти (н.п. – Отелло, Яго), місто – космополіт, але яскраво італійське. Тепер тут можна почути і українську говірку, не туристичного штибу. Наші жінки тут працюють в сервісі, в Італії наших понад мільйон. В вікенд відчутно нашу присутність на Апеннінах коли в наших вихідний.

Коротко про місто: зсунутий в воду транспорт (приклад того як змінив образ міст транспорт). Місто без новобудов мікрорайонів, без відчутного впливу промисловості, порт і вокзал на периферії. Абсолютна тиша в готелі в ночі - чути комара в номері, сплеск води в каналі, пішохідний рай, при абсолютній дізорієнтованості в лабіринті вулиць 1,5 м завширшки. Чудовий наочний приклад та учбовий прилад з історії мистецтв. Шкодую, що не був тут студентом (спасібо партії за ето).

Обшарпані палаццо – самі витвори живопису, кольору та графіки силуету, вікон та дверей, порталів, карнизів та колон, подвоєних водою. Велика школа кольористів, названа Венеціанською постає в реальному вигляді просто в міських церквах, чудово представлені тут і Джорджоне і Тіціан, Тінторетто і Тьеполо, Карпаччо і Белліні, архітектурні пейзажі Веронезе.

В Венеції все не так як на материку, площа не Пьяцца а кампо (Пьяцца тільки Сан Марко), вулиця не віа, а кальє. На Арсеналі між павільйонів Бієннале помічаємо зубчаті стіни з риб'ячим хвостом. Фьораванті ж втік з Венеції після невдалої спроби виправити кампанілу Сан Анджело в 1445 році. Мусів побудувати Кремля.

Йдемо на бієнналє по набережній через мережу нешироких каналів по арочним мостам, сходами, пандусами, вздовж лінії моря, навпроти на острові проступає в димці кампаніла Сант Джорджо Маджоре – музика в назві.

Вражає наявність великого парку при такому дефіциті твердої землі в місті. Кілька павільйонів пов'язаних парковими алеями на вигляд наших ВДНГ. Публіка зі всього світу, ми не поодинокі прибульці на цьому святі архітектури.

Ніде не видно ніяких гідів, всі орієнтуються або англомовно, або по візуальних образах, що швидше притаманно нашим архітекторам. Багато хто записує, щось замальовують, майже всі фотографують. Біда з цими фотоапаратами, дарма що цифровими, примушують механічно сприймати оточення – «клац!» і забув, сховав в архівний файл, перемістив в іншу пам'ять і не помічаєш магії міста і експозиції.

Національні павільйони як візитки архітектурних держав : Іспанія презентує індивідуальність авторів, які розповідають про свої проекти крізь дисплеї та вишукані макети. Голландія підтверджує свій образ ясністю, простотою та чистотою думки. Італія фокусує проблеми своїх та чужих сучасних міст. Тема Бієннале – Міста, проблеми урбаністики.

На мій погляд, національні павільйони демонстрували своє бачення проблем великих міст. Інколи - серйозно, іноді - прикольно, в жанрі інсталяцій та перфомансу.

Великим архітектурним державам дозволено все! Треба тільки бути в контексті сучасної архітектури, або дозволяти іншим творити в себе на території, як Китай це робить (н.п. див. павільйон Данії).

Може ми не архітектурна держава, як ті кочівники ? Кажуть, правда, що павільйон Росії збудований 1914 в році на кошти нашого Терещенка, може пустить «старший брат» ?

Проблемні фокуси бієннале на Арсеналі, в великому “мистецькому арсеналі” зібрано багато аналітики - щільність забудови та населення міст, їх площа, аудіовізуальні фрагменти життя міст на підлозі та стінах залу, кількісні та якісні характеристики найбільших міст планети. Марно шукати тут Київ та Москву, немає в нас вже інституцій, здатних надати таку аналітичну картину - реформи поглинули всі наші ЗНДІЕПи та ЦНИИЄПи містобудування та архітектури, немає соціологічних досліджень сучасних міст, потрібні тільки політологи-технологи, для обдурювання електорату.


Володимир Приймак
кандидат архітектури, член архітектурно-містобудівельної ради (АМР)



« інші статті