Arch-Design Bureau » Статті

Моя біографія
Автор: Володимир Приймак

Директор ПП "ТАМ Арх-Дизайн Бюро"

Мої корені на Поділлі - Вінниччині, хоча народився в Хмельницькому, відразу після його перей менування з Проскурова на честь 300-річчя «возз’єднання» в 1955 році.

Звична доля втікачів від колгоспного радянського кріпацтва привела мого батька до військової служби. 25 років мій батько – Василь Іванович прослужив офіцером-викладачем в вищому військовому училищі, яке було переведено з Хмельницького на китайський кордон в Благовєщенськ- на-Амурі. Там я й закінчив середню та художню школи, а в 1972 р. поступив на щойно відкритий архітектурний факультет в Хабаровський політехнічний інститут. Після другого курсу я перевівся до Львова з причини демобілізації батька та переїзду родини до Вінниці.

Повернення на Україну також повернуло мене до української культури, тому Львів я відразу й назавжди полюбив. По закінченні архітектурного факультету ЛПІ в 1977 р., був направлений на роботу вінницьку філію Діпроцивільпромбуду. Перший досвід практичної роботи дав багато корисного для опанування практичних навичок професії, не зважаючи на численні «прив’язки».

Бажання вирватися з провінційного життя, часто притаманне молодим амбітним архітекторам, спонукало і мене до продовження навчання. Шляхів було обрано два: вдосконалюватися в графіці або науці. Одночасно подав документи в Академію мистецтв в Ленінград на факультет станкової графіки інституту ім. Рєпіна та аспірантуру КиївЗНДІЕПу та отримавши запрошення з обох інститутів, я все ж обрав прагматичний варіант -- залишився в професії й поступив на стаціонарну аспірантуру КиївЗНДІЕП в 1979 р. і з того часу оселився в Києві.

Наукова праця разом із експериментальним проектуванням стали справжньою професійною хорошою школою, але й навчили аналітично мислити й приймати оптимальні рішення.

В 1985 році успішно захистив кандидатську дисертацію за темою: «Архітектура громадських центрів регіонального значення в умовах найбільших міст УРСР» (науковий керівник Онищенко Ю.М., офіційні опоненти: Єжов В.І, Безродний П.П., рецензент Чмутіна Н.Б.). Цікаво, що лише зараз, нарешті, такі центри перестали бути тільки предметом наукового дослідження, а почали реально формуватися й будуватися на периферії міст або поза міською смугою.

Звільнився з КиївЗНДІЕП в 1997 році з посади завідуючого сектором громадських центрів, провідного наукового співробітника і після отримання в 1995 р. свідоцтва на право створення власної майстерні (дякуючи НСАУ), створив і очолив ТАМ «Арх.-Дизайн Бюро», де й працюю по сьогодні. Така нейтральна назва (без власного прізвища), на мій погляд, не принижувала моїх колег, котрі почали працювати разом в Бюро: Горового Віктора, Жуковського Юрія та інших.

Першою роботою нашого Бюро став монументальний знак зі скульптурою Архістратига Михаїла -- Покровителя Києва - «Поштовий центр України» перед Головпоштамт на Майдані Незалежності в 1996 р. Після цього ми відразу отримали замовлення на проект реконструкції всіх операційних залів Головпоштамту, готелю «Андріївський». Сьогодні розумію, що тільки завдяки дружній наполегливій праці ми досить успішно побороли всі негаразди, викликані соціально-економічними обставинами того часу.

З початком 2000-х років пожвавилось нове комерційне житлове будівництво, саме в цей час ми розширились до більшого проектного підприємства завдяки проектуванню й реалізації будівництва низки великих житлових і громадських комплексів в Києві. Нині в нашому діловому досьє вже більше 20 побудованих об’єктів і навіть важка економічна криза 2008-2011 років, позначившись на всій галузі, не спричинила до згортання нашої проектної діяльності. Робота продовжується, хоча й обсяги робіт і штат зазнали скорочень. Тепер ми сконцентровані на розробці соціального житла, потреба в якому була активізована й підтримана державою в 2009 р. Зважаючи на мій науковий ступінь кандидата архітектури (1985 р.) я завжди вважав за необхідне викладати, чим і обумовлене моє довготривале співробітництво з кафедрою Основ архітектури та архітектурного проектування КІБІ (КНУБА) за керівництва видатного київського архітектора - проф. В.І. Єжова. Світла йому пам'ять! Робота за сумісництвом доцента кафедри дає мені досвід спілкування з молоддю, іноді талановитою, спонукає до самовдосконалення й постійного навчання.

Проте не обмежуючись лише професійними здобутками, я завжди намагався долучитися до громадського життя Спілки архітекторів, наприкінці 90-х був обраний членом Правління київської міської організації НСАУ. Поштовхом до громадської активності для багатьох із нас став вікопомний 2004 рік, після чого ініціативна група, до складу якої я входив, розпочала роботу по створенню Палати архітекторів України, розробці Статуту, «запуску» веб-сайту Палати, опрацюванню проекту змін до Закону про архітектурну діяльність та змін до Статуту НСАУ. Шкода, що ця ініціатива, як, до речі й багато інших, не знайшла підтримки, так би мовити, «наверху». Новою платформою для моєї громадської активності став створений при Київському Будинку архітектора Архітектурний клуб, який вже успішно працює протягом двох років як майданчик колегіального обговорення актуальних професійних проблем, і навіть культурний осередок.

Маючи певний бізнес в своєму бюро загалом не зацікавлений в матеріальній вигоді, тим більше від громадських посад. Заявляю, що готовий до громадської роботи в Спілці архітекторів для нашої спільної справи - професійної консолідації, вважаю, що тільки на базі професійних спільнот завдяки їх внутрішній самоорганізації та професійній етиці стане можливим відродження нашого суспільства. Одружений, дружина – Іващенко Ольга, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту соціології НАНУ, син – Олег, 23 роки, юрист, Msc Real Estate, Cass.



« інші статті